фільм "Жива"

Неймовірна краса Карпат і історія кохання та боротьби. Мінімум діалогів. Музика, яка змушує серце битись частіше. І містика. Початок фільму "Жива" Тараса Химича дуже цікавий і я б навіть сказала хіпстерський. У хорошому значенні цього слова.

Але кіно тримає міцно і далі. Гра акторів (особливо добре грає мій любий Юрій Хвостенко, навіть мовчки), красиві кадри гір, які теж є дійовими особами, постановка батальних сцен, полювання на вояків УПА вражають до сліз. Найзворушливіший момент як на мене - Довбуш заплітає коси своїй коханій, бо Анна не може цього зробити через поранення.

Звичайно, є маленький мінус. Наприклад татуювання у нквд-иста, яке потім з"являється як символ любові (ну трохи попсово). Але загалом фільм "Жива" - то найнезвичніша історія УПА, яку я коли-небудь бачила.

Рекомендую усім, хіпстерам особливо.

мандри

Карпати - це завжди зустріч з прекрасним :) :)


По дорозі на Шипіт.

на районі

у моєму районі постійно кипить бурхливе богемне нічне життя. ну от, наприклад, вам сумно і ви йдете ввечері додому. привітні місцеві хлопці у спортивних костюмах піднімуть вам настрій з півслова: ей, руда, давай познайомимся! ей ти, у тебе кльова.... - і далі по тексту.

центр усіх зустрічей - цілодобовий супермаркет. тут інші приємні хлопці розкажуть, де можна купити після 22 години алкоголь. і навіть покажуть, де саме.

біля супермаркету тусуються підлітки. дехто мажорно сидить у машині. як-от зараз, двоє хлопців і двоє дівчат-підлітків сидять під мурчання мотора в автомобілі. заглиблені у смартфони. мабуть спілкуються у соцмережах, думаю я. і згадую, що в їхньому віці (ха-ха) я робила зовсім інші речі.

сиділа вдома, пила чай і читала книжки

Паоло Джордано "Самотність простих чисел"

Останнім часом я поглинаю книжки як гарячі пиріжки. За кілька днів. Тішусь, коли купую нові екземпляри, які ще пахнуть друкарнею і свіжою фарбою.

Але це не про неї. Я купилась на модні віяння і тренди.
Книжка починається з трешу. І це чіпляє спочатку. Історія про дівчинку-лижницю та хлопчика-ботана. Сюжет захоплює, так сторінок на 50.

Ти чекаєш завернутого сюжету як в Поланіка. Або красного письменства як у Хемінгуея. Чи історію жахів як у Кінга....
Та де там! Чим далі в ліс, тим бородатіші партизани. А тут ні мова, ні сюжет, ні жодна любовна лінія вас не потішить.

Якщо коротко, це книжка про двох невдах, які так нічого і не роблять зі своїм життям. Їхні взаємини, розмови, доторки, два (!) з половиною поцілунки за весь час дуже дивні і... нудні.

Я мучилась півтора місяці з читанням. Не рекомендую. Особливо, якщо ви схильні до осінньої депресії і розбалувані хорошим чтивом.

про любов і самотність, гробіки і життя

іноді я буваю дуже комунікабельною. а іноді насолоджуюсь самотністю. вдома я ношу улюблені старі вицвілі футболки, як ось ця із гробіками. колись я приходила в ній на роботу і пропонувала в ньюзрумі, щоб мої колеги вибрали собі могилку, може навіть біля моєї. та вони не хотіли так рано думати про смерть. і не розуміли мого чорного почуття гумору...

від нині я слухаю тільки альбоми самогубців – «Нірвана», INXS, Joy Division, Mike Brant. я відчуваю себе древньою, бо мені подобаються допотопні вінілові платівки (30 см в діаметрі). ви знали, що у Франції трапляється 12000 самогубств на рік, тобто більше одного самогубства за годину: одна година читання книжечки – і ось готовий покійник. або дві години (це якщо ви повільно читаєте) – вже пара покійників.

все дочасне: кохання, мистецтво, планета Земля, ви, я. Смерть є настільки неминучою, що приходить до всіх зненацька. як знати, чи не є цей день останнім? всі гадають, що мають час. а потім бац - і все: гинуть, час вийшов. про побачення зі смертю ніколи не знайдеш запису в щоденнику.

безробітні нещасні без роботи, трудоголіки нещасні - від її надлишку.

та й взагалі, всі навколишні настільки заражені нарцисизмом, що займаються коханням виключно з самими собою.

... та це все плагіат. це Фредерік Бегбедер, моя підліткова любоф. 99 франків. вже цього тижня він буде у Львові на Форумі видавців. і може навіть зіграє свій джі-джейський сет. я в очікуванні.

ЗІ, Бегбедер вважає, що любов живе три роки. а ви що думаєте, друзі?

MENI ((plagiat))

мені подобається згадувати один момент

коли я в тебе входжу, то як тобі перехоплює подих

як ти завмираєш

як ти зразу починаєш ще більше текти

мені подобається відчувати

як міняється твій погляд

і яка ти субмісивна стаєш в той момент

коли я "розпираю" тебе з середини

як я бачу

як володію тобою силою свого дотику

мені здається ти не працювати зараз підеш

Джеремі Кларксон і українська медицина

британський журналіст, ведучий "Top Gear" Джеремі Кларксон каже, що сумує за часами величі Великобританії. коли будувались пишні палаци, пам"ятники і інші помпезні прибамбаси. натомість зараз в Англії уряд думає лише про те, як би то купити побільше інкубаторів для новонароджених і інше обладнання для лікарень.

я от думаю, цікаво, щоб написав Джеремі, якби побачив нашу українську f**** реальність. у нас якраз будують купу жахливих пам"ятників і абсолютно забивають на медицину та соціалку.

у львівській лікарні ОХМАТДИТ у реанімації справді плачевна ситуація із апаратами штучного дихання. вони дихають на ладан. можуть зламатись з дня на день. і тільки ми про це почали цікавитись, писати, як здійнялась буча, що насправді у лікарні все є. і навіть почались погрозити звільнити лікарів за те, що сказали нам правду.

J-pod Дугласа Коупленда

Як думаєте, скільки б ви коштували? якщо б продавали себе на еBay? спробуйте це уявити. може, ви спробуєте написати оголошення.

якось ми з друзями їздили до моря, і в потязі бавились в цю гру - "продай себе на eBay". придумай креативне оголошення. і що ви можете про себе сказати? чим зацікавите людей? добре готуєте, прибираєте, миєте посуд - ууу, нецікаво, так вас ніхто не купить. 

розповідайте про свої риси, яких немає ні в кого. я от, наприклад, вмію проганяти голубів з балкону. як? спробуйте запитати про це у Гугла. ми ж його покоління. включати голосно музику. навішати стрічок для відлякування птахів. або просто ганяти голубів. які лише способи я тільки не випробувала.

як думаєте, яке ми покоління? хто ми є? ні, ми не втрачене покоління. це вже було. і не покоління Х. це теж не про нас. Дуглас Коупленд каже, що ми покоління Гугла і Ютуба. 

але ця книжка трохи не про це. хоча і про нас теж. ця книжка про далеких і незрозумілих для більшості з нас айтішників, які створюють комп'ютерні ігри.їх ще називають geeks.


вони називають себе злегка аутистами. і недарма. а хто інакше буде розв'язувати задачки: знайти зайве число у десятитисячному числі пі після коми? ви б змогли таке розв'язати? 

Страх і відраза в Лас-Вегасі Гантера С. Томпсона

коли за вікном дощ, хочеться читати або писати про те, що читаєш.

останніми днями я думаю тільки про це. про переслідування Американської Мрії.
про неймовірний роман Гантера Томпсона "Страх і відраза в Лас-Вегасі". It's fucking amazing - так би про роман сказав сам доктор Гонзо.

чи можете ви уявити, що приїхали яко журналіст висвітлювати конференцію прокурорів, присвячену наркоторвгівлі. ви приходите у готель, який кишить сотнями копів, а ви в цей час абсолютно обдовбані. можете таке уявити? щоб ви тоді відчували? чи виконали б свій журналістський обов"язок?

а ще у вас пліч-о-пліч друг-адвокат, який однією рукою позбавляє вас від клопотів, а іншою рукою втягує у них.

звичайно, я б хотіла писати так, як він. жити, як він. але, на жаль, навколо сірі будні. качання пресу в спортзалі. та я б просто не змогла, отримавши завдання редактора, зникнути на 10 років. у пошуках Амерікен Дрім, ледве продертись крізь алко- і наркотуман і повернутись ніби-нічого-не-трапилось і покласти йому на стіл рукопис роману.

я довбаний хіпстер і єдине, що зв'язує мене, Гантера і наркобізнес - це напис Амстердам на моїй футболці.

ну не буду вдаватись до банальщини про смачний текст, переклад ітд. команда Комубук справді постарались на славу. рекомендую))

море і книжка

Одеса, небо і море  . Хочете перезавантажити мозок - поїдьте у нове місто.

Для щастя треба небагато

пліснява у маршрутках

У наших маршрутках у Львові, тепер крім постійного переповненого атракціону додались ще й бруд та пліснява

http://zaxid.net/news/showNews.do?plisnyava_u_lvivskih_marshrutkah_zagrozhuye_zdorovyu_pasazhiriv&objectId=1386648    

як зекономити на комуналці?

Ламаєте голову, як зменшити витрати на комунальні послуги? Я от знайшла свій вихід.



Лайфхак від мене, економити на воді та електроенергії можна. Щоб платити менше за комуналку - потрібно ходити митись у спортзал)))





Я так і роблю. Фото зі спортзалу додається) 

підтримати Надію Савченко

мої подруги - безстрашні дівчата, які знову їдуть підтримати Надію Савченко під час оголошення вироку на суді в Росії.

спорт і мотивація

Після місяця перерви я знову відновила свої заняття у спортзалі. Що тут скажеш, аццкі важко. Після двох днів інтенсивного тягання заліза і бігу я ледве сповзаю з ліжка. Навіть сауна не допомогла.

Але усе заради краси та гарного підтягнутого тіла. Найважче - знайти мотивацію для себе.





У жіночій роздягалці дівчатка питаються, скільки я вже займаюсь і чи працюю з тренером. Кажу: ні, сама займаюсь. Вони: та ні, ми так не зможемо потрібно, щоб хтось нам підказував, що робити і як.






Як це виглядає в реальності: тренер ходить за хлопчиком/дівчинкою як нянька, каже - роби те, роби ще щось. Мені чомусь смішно :) Насправді, ніхто за тебе не виконає вправ, крім тебе. Мабуть, ця фаза називається дорослішання.

Апокаліптично-вражаюча ONUKA i Чорнобиль

Хочете послухати музику, від якої мурашки по тілу і яка качає?

Новий альбом ONUKA "Відлік" саме такий. Апокаліптично-вражаючий. Трагічно-життєствердний. Один з треків "1986" , майже по Орвеллу. Тут можна почути розмову диспетчерів відразу після Чорнобильської аварії.

Слухати альбом можна, переглядаючи фото з Чорнобиля або читаючи історії 13 людей, які живуть у зоні відчуження і садять там картоплю.

Я НАТИСКАТИ ВІДЛІК

знову про спорт

А я далі продовжую тренуватись далі з онлайн-фітнесом. У мене вже шостий день.


Крепатура відчується, М"язи на ногах трохи болять, але це того вартує - мінус 400 грам за день! Скоро я буду дюймовочкою :)

про спорт та здоров'я

Чи можна займатись спортом вдома? Я впевнено кажу так!

Якщо ви побачили на своїй вазі кілька зайвих кілограмів, а літо вже близько, пора братись за себе. Тут підійде домашній фітнес. І дешево, і сердито. Головне у цьому - мотивація. Потрібно уявити, якою б ти хотіла бути і почати займатись.

Я дуже лінива людина. І щодо занять спортом, то тим паче. Але після кількох днів занять, я відчула таке задоволення, що підсіла на тренування, як на наркотик. Щоправда, у мене є ще й абонент в зал :)

Нещодавно знайшла чудовий курс, як можна вдома тренуватись, особливо підтягнути сідниці і прибрати зайве.

Ще одна корисна вправа для живота, щоб він був підтягнутий та плоский.

Я вже на четвертому дні, вправи видаються на перший погляд легкі, проте результат дуже відчутний. Рекомендую))

лайвхак як дожити до зарплати

Якщо до зарплати залишилось кілька днів, а в гаманці лише 30 гривень, тоді ви у такому ж становищі, як і я. Тож як дожити до платні, читайте далі.

Варіант 1. Сядьте на дієту. Ось я зважилась і зрозуміла, що набрала зайві 2 кілограми. Чом не привід скинути зайву вагу?)) Тому на сніданок  і обід я їла гречку. А вечерю збираюсь пропустити.

Варіант 2. Позичити гроші в друзів. Можна, звичайно, зробити і так, проте, а раптом у ваших друзів теж гроші закінчились. Та й віддавати їх буде треба. Варіант так собі.

Вихід 3. Ходити в гості. І там їсти. Кожного дня відвідувати інших друзів, які пригостять вас чаєм, печеньками, першим, другим і коньяком.

Можливість 4. Також варто забути про перевитрати - цигарки, таксі, цукерки, їжа, врешті-решт. Почніть нарешті економити.

Варіант 5. Продати зайві речі на OLX і отримати додаткові гроші. І комору-шафу звільнити і вам буде добре.

Варіант 6. Згадати кому ви позичали гроші і нагадати про це.

Варіант 7. Почати нарешті розумно планувати свій бюджет на місяць, щоб потім не було такого, як у мене. :)

про незвичні місця для читання

 я вже писала, що читаю у маршрутках, трамваях, потягах, в авто по дорозі між зйомками.....


ви читаєте в туалеті і що? я от, наприклад, Хемінгуея.

ось варіант моїх друзів, що вони роблять у туалеті: 

- читають реп
- читають мої коменти
- слухаю радіо про фізику
- читають Радевича-Винницького "Неукраїнці, яким вдячна Україна"
- хтось читає з телефоном
- читають освіжувач повітря....

робочі вихідні

і чому у вихідні доводиться працювати вдвічі, а то і втричі більше, ніж у будні? щось в цьому світі не так...

мабуть, уся справа в роботі журналіста. 

мандрівка до Запоріжжя та на Хортицю

Як кожен паломник має відвідати свою мекку, так кожен українець, я вважаю, має відвідати десяток легендарних місць України. Без яких він не може вважати себе повноцінним українцем. Одна з таких локацій - Запоріжжя і Хортиця.

Тож аби поставити умовний хрестик у своєму особистому патріот-списку, я зробила цей тур до столиці козацтва. Що сказати: враження неоднозначні.

Спочатку про хороше.

Ми вирішили діяти по старинці і без усяких компасів і інших прибамбасів пройтись містом до потрібної локації. Повзли довго, тож ми пройшли проспектом Соборним (алілуя, проспект Леніна нещодавно перейменували) майже усі 10 км.

Далі про погане.
Головна вулиця впирається у найбільший який я коли-небудь бачила пам'ятник Леніна. Правда, його трішки підмарафетили в українському стилі. Та, як на мене, це виглядає дико. Краще б його знесли. Це і зроблять вже зовсім скоро 17 березня. Якийсь старий дідо, коли я фотографувала монумент, зітхнув з ностальгією: ех, нєдолга асталась єму.....

(дитя макдональдса і дух комунізму)

І показує неукраїнський дядечко на махіну - Дніпрогес імені кого б ви думали? правильно, Лєніна. Вся ця індустріалізація, чесно кажучи, нас яко бандерівців, вразила.

І весь цей індастріал навпроти крихітного острова Хортиця і Запорізької Січі. Так, тут дуже мальовничо і енергетично. Мости як арт, кургани, капище, скіфський стан...і все це посеред міста.

ех, небо над Дніпром, пороги і водяна блакить, яка зливається з небесною.... Львову цього явно бракує....

Скіф на кургані з мечем.   Ще тут є Скіфське коло - вельми енергетичне місце. Кажуть, колись тут проводили обряди скіфи, зараз - рідновіри. ви відчуваєте магнетизм? 

 Насправді дуже дивно для львів"ян: гребля Дніпрогесу - велична і помпезна посеред міста. Проте прогулюватись греблею страшно,від потоку транспорту усе дрижить. А з тим і ваші коліна) До речі, поручні мосту - синьо-жовті. 

А пам"ятник Кірову уже знесли. Так що ми втрапили у історичний момент в Запоріжжя - в декомунізацію. На черзі - Ленін. 

Ернест Хемінгуей "І сонце сходить" (Фієста) цитати

Цитати Хемінгуея "І сонце сходить":

- Послухай, хоч куди б ти подався, тобі легше не буде. По собі знаю. Хоч би скільки ти мандрував, а від себе не втечеш:це марна справа.

- В тебе ніколи не виникає відчуття, що життя спливає, а ти наче й не живеш? Ти замислюєшся над тим, що півжиття вже лишилося позаду?.. Ти знаєш, що років за тридцять-тридцять п'ять ми будемо покійниками?

- Тобі не подобається Париж? - Ні. - Чому ж тоді не їдеш кудись-інде? - Бо інде нема ніде.


-

психологічні портрети і соцмережі

Від нічогоробити  зависала у соцмережах. Кожна сторінка- психологічний портрет людини. Тут і сексисти, які за брутальністю до жінок приховують своє вразливе чоловіче серце. Тут дівчатка ТП. Дорослі люди, як підлітки міняють кожного дня аватарки чи ставлять чорні сторінки в депресії. Тепер можна вивчити людину, її звички, вподобання, внутрішній світ навіть не знайомлячись. Просто зайшовши на сторінку вконтакте. Сподіваюсь, з моєї сторінки можна лише зрозуміти, що я меломан.

Цитати "Прощавай, зброє" Ернеста Хемінгуея

- Ось що тобі судилось у цьому світі. Ти помираєш. Ти помираєш і навіть не знаєш, до чого воно все. Просто не встигаєш дізнатися. Тебе кидають у життя і кажуть тобі правила, і досить тобі хоч раз схибити, як тебе вбивають. Або вбивають просто так, ні за що, як ото Аймо. Або ж насилають на тебе сифіліс, як на Рінальді. Та зрештою все одно вбивають. Ти можеш бути певен цього. Живи собі помалу, і тебе уб'ють.

-  Коли люди привносять стільки мужності в цей світ , світ доконче має вбити їх, щоб зламати, отож звичайно і вбиває. Світ ламає кожного, а опісля багато хто ще й міцнішає на зламах. Але тих, хто не дає себе зламати, він убиває. Він убиває і дуже добрих, і дуже ніжних, і дуже хоробрих - йому однаково. А коли ти з тих, ні з тих, і ні з тих, можеш бути певен, що він уб'є і тебе, тільки не так скоро, без поспіху.

- Мене завжди бентежили слова "священний", "славний", "жертва" та ще оцей вислів "не мине марно". Ми чули їх, часом стоячи під дощем десь віддалік, так що до нас долинали самі ті слова, вигукувані щодуху, і читали на плакатах, що їх наліплювано на інші плакати, але я не бачив довкола нічого священного, а те, що називали славним, не гідне було слави, а жертви були такі самі з вигляду, як в чікагських бойнях, ото хіба що м'ясо не пускали на продаж, а закопували в землю. Багато було слів, що їх ти вже й чути не міг без огиди, і зрештою лише назви місць зберегли свою гідність.

- Та коли я вирядив їх, і зачинив за собою двері, і погасив світло, виявилося, що все воно ні до чого. То було однаково, що прощатись із статуєю/

- Я поцілував її в обоє заплющених очей... Мене анітрохи не турбувало в яку історію я встряю. Однаково це було краще, ніж щовечора ходити в дім офіцерів... Я знав, що не кохаю Кетрін Барклі, та й гадки не мав закохуватись в неї. Усе те була гра, схожа на бридж, тільки в ній ти грав не картами, а словами. Як і в бриджі, треба було прикидатись, ніби граєш на гроші чи на щось інше. І ніхто не питав, на що саме. Мене таке цілком задовольняло.

мої книжки 2015

1. Курт Воннегут. Бойня номер 5.
2. Марк Твен. Як мене обирали в губернатори.
3. Сергій Жадан. Ворошиловград.
4. Чак Паланик. Беглеци и бродяги.
5. Сергій Жадан. Біг Мак. Перезавантаження.
6. Айн Ренд. Атлант розправив плечі.
7. Айн Рейнд. Чоловік, якого я купила.
8. Дуглас Коупленд. Міс Вайомінг.
9. Марк Леві. Діти свободи.
10. Марк Леві. Усе, що не було сказано.
11. Ольга Кузьменко. Моя дорога птаха.
12. Марк Леві. Семь дней творения.
13. Марк Леви. Похититель теней.
14. Марк Леви. Встретиться вновь.
15. Чак Поланік. Чарівна ти.
16. Трумен Капоте. Холоднокровное убийство.
17. Трумен Капоте. Сніданок у Тіфані. 
18. Сергій Лойко. Аеропорт.
19. Деніел Кіз. Квіти для Елджернона.
20. Кузьма Скрябін. Я, Побєда і Берлін.
21. Андрій Цаплієнко. Книга змін.
22. Сальвадор Далі. Щоденник одного генія.
23. Ернест Хемінгуей. Сніги Кіліманджаро.
24. Евгений Криницин. Акули інтервью.11 мастер-класов.
25. Джеремі Кларксон і світ навколо.
26. Генрі Марш. Історії про життя, смерть і нейрохірургію.
27. Антологія. 13 різдвяний історій.
28. Костянтин Грубич. Смачна країна.
29. Марк Леви. Следующий раз.
30. Жадан. Гімн демократичної молоді.

священик-поліцейський

 Іноді робота пов"язує ось із такими чудовими людьми. 23-річний диякон-поліцейський поєднує службу в церкві і в поліції. Хоче змінити систему.


У його арсеналі кадило, а далі він змінює його на пістолет та кримінальний кодекс. Та чи використовував священик зброю - далі у сюжеті.

будні журналіста

іноді в роботі журналіста є чорні смуги - дтп, скандали, суди, які виправдовують покидьків. так і хочеться опустити руки.

проте є і ось такі моменти - коли тебе носять на руках суворі мужчини. бо навколо ремонт і болото по коліна. оце я розумію повага до журналістів)))

про Запоріжжя

Тільки таблички лишились напам'ять. Нещодавно у Запоріжжі перейменували центральний проспект з лєніна на Соборний. Ура!

Укрзалізниця і Хемінгуей

іноді просто неймовірно добре їхати в потязі 21 годину. я навчилась читати в маршрутках, потягах, автомобілях, під час поїздок на зйомки. тож іноді це навіть добре їхати майже добу, бо тоді завдяки нашій рідній Укрзалізниці встигаєш прочитати "Прощавай, зброє" Хемінгуея. Цікаво, щиро, сильно, і як про нас. із неможливістю відірватись та мурашками по спині.

"Коли люди привносять стільки мужності в цей світ, світ доконче має вбити їх, щоб зламати, отож звичайно і вбиває. Світ ламає кожного, а опісля багато хто ще й міцнішає на зламах. Але тих, хто не дає себе зламати, він убиває. Він убиває і дуже добрих, і дуже ніжних, і дуже хоробрих - йому однаково. А коли ти з тих, ні з тих, і ні з тих, можеш бути певен, що він уб'є і тебе, тільки не так скоро, без поспіху...."

Ернест Хемінгуей. "Прощавай, зброє"

вірите, вже давно зі мною такого не було, тільки завершила і знову хочеться перечитати книжку.