одного разу я переглянула "Одного разу". чи то фільм такий душевний, чи так співпало з моїм внутрішнім станом, але -- мене пройняв. таке трапляється не часто. може, я не те кіно дивлюся? останній раз це сталося під час "Ночі на Землі" Джима Джармуша.
нетиповий сюжет, незавершені до кінця логічно сцени, трикрапкове завершення -- це одне.
нібито аматорська зйомка, нібито у стилістиці "догми 95" - це друге.
ну а третє - це відповіді на питання, що ж робити у цьому житті, куди йти, до чого прагнути? я б сказала, "мої вічні питання".
ні, звичайно, ніхто не дасть відповіді на ці "вічні питання без відповіді". але, принаймні, на 1'26" ви про них забудете.
музика, (якою знову захотілося займатися), кіно, мистецтво, театр, алкоголь, наркотики, секс, панк, рок, рок-н-рол -- кожен вибирає свою сублімацію. головне, не сублімувати життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар