За вікном сніжить все більше. Лапаті сніжинки, які швидко розтануть, все ж реальніші за примарну весну. Діти, котрі бавляться в снігу і ліплять щось подібне на сніговика, реагують на завірюху, підстрибуючи та качаючись в кучугурах. Дорослі починають бігти, щоб чимскоріше сховатись в під'їздах своїх будинків...
Помічаю, що люди, котрі менше знають, менше вчились (чи взагалі закінчили тільки школу), нічого не читають, є часто щасливі за тих, котрих мучить знання. Коли твоя свідомість незаймана, то можна легко створити свою концепцію щастя і ще легше в неї повірити.
І тебе не мучать ніякі сумніви. Просто жити. Працювати. Виховувати дітей. Або як мій сусід в селі, дядько Петро, йому вже за 70. Він весь час щось майструє -- то двері робить, то вікна, то ще щось лагодить, а чи не кожен його день починається з насвистування мелодій, так він виявляє свій хороший настрій і щастя.
А ще щасливіші діти, котрі вміють дивуватися і радіти цьому світові. Адже ЦЕЙ світ для нас один!
Немає коментарів:
Дописати коментар