Їздили в музей "Тюрма на Лонцького". Заходиш в музей через старі двері, які, мабуть, ще були тут за Польщі. І відразу потрапляєш у передпокій. Далі другі залізні двері зі засувами -- і ласкаво просимо у пекло!
Обдерті вузенькі коридорчики, збудовані спеціяльно, щоб декілька конвоїрів зброєю змогли в разі повстання зупинити в"язнів. Маленькі камери, в яких тіснилися політичні арештовані. Двері з вічками та кормушками. Параша, труби в якій загладженні цементом, щоб людина не дай Боже часом раніше себе не відправила на той світ. Кабінет слідчого скромненько облаштований шафою ще польських часів, стіл з паперами, попільничкою та цигарками, стілець і друкарська машинка. Саме тут під час т.зв. "конвеєра" декілька слідчих, змінюючи один одного після безсонної ночі "майже добровільно" переконували людину підписати все, що їй давали. Камера радянської пропаганди, яка відрізнялася від камери смертників хіба що тим, що тут були плакати зі "світлим радянським життям", мала наштовхнути ув"язненого на роздуми -- піти на співпрацю зі слідчими і жити у хорошому радянському світі чи вмерти праведником в цих стінах!
Кімната фотографування арештантів, душова, кімнати пам"яті з фото, відео- та паперовими документами, камера смертників... Тюрма з облупленими стінами, холодом та каналізаційними трубами збереглась така, якою була і тоді, коли тут мучились сотні українців!!! Від в"язниці на Лонцького так і віє жахом та людським болем!!! Атмосфера тут як в Дантовому 9 колі! Просто словами її навіть і не передаси!!! А заправляли бал тут червоні кагєбісти. Надіюсь, зараз вони у справжньому пеклі!!!
АЛЕ я дуже щаслива, що в нас є такі ентузіасти, які пильнують нашу історію, щоб ми пам"ятали і більше такого не повторилося!
P.S. Коли ми знімали тюрму, зайшло двоє відвідувачів. Виявляється одесити, проїздом, російськомовні. Відвідали тільки Оперний, Фабрику шоколаду і хотіли дуже в Тюрму! Ох, може, все у нас буде скоро добре? Таке ж покоління підростає))))
Немає коментарів:
Дописати коментар