Гуцульські демони живуть досі...
Вироби ливаря Романа Стринадюка можна розглядати годинами. І кожен таїть в собі гуцульську легенду. Деякими він поділився з нами...
Пана Романа ми зустріли на Гуцульському фестивалі в місті Яремче. В руках він тримав топірець, за поясом пістоль. От тільки це не просто зброя, а справжні книжки із казками. Всі його вироби прикрашають персонажі гуцульської міфології. Показуючи нам своє мистецтво. пан Роман не забував роповідати легенди.
Поглядаючи на свій топірець, майстер розповідає про те, як мавки в ніч на Івана Купала танцють на полянці. І каже : « Були б ви тоді, то я б вам показав ту місцину, а так чекайте ще рік.» Мавки – то нехрещені діти, яких нежонаті дівчата позбуваються. Обличчям і до пояса подібні на жінку, а низ мають як у тварини. Потанцювавши, розбігаються по селах в шукають покинутих хлопців чи чоловіків і голосами їхніх любих кличуть за собою в гори. Мавки мають охоронця, Чугайстра з людським обличчям і рогами, вусами і бородою. Тіло його вкрите довгою шерстю, а на зріст має сім метрів. Чугайстер спостерігає за танцем мавок, а котра не виконує свого завдання, ту з'їдає. Людей він не чіпає.
Пізніше ми помітили незвичайну люльку. Ливар розповідає, що виготовлена вона з мельхіору. Зверху сидить Арідник – оберігач дому і любитель робити збитки. Він як домовик. Коли люди лягають спати, то Арідник стукає у вікно. Дивляться – а нікого нема. Чи вносить жінка молоко в хату і через півгодини воно скисає. То Арідник зробив. Чи котом занявкає, людей лякає.
Цей дідусь знає ще багато історій, якими може нас лякати. Зараз він народний майстер, хоча ціле життя працював інженером. А ще він великий патріот. Пан Роман каже : «Я – гуцул, хвалю Гуцульщину, пропагую гуцульське, щоб наша Гуцульщина славилася в усьому світі.»
Добре що такі люди ще живуть... Що є з чого й кому черпати цю річку, та яку річку, океан інформації!!!
ВідповістиВидалити