що треба хоч раз зробити львів'янину

А й справді, без яких речей ти просто не львів'янин і живеш не по-львівськи, подумалось мені?

Так-от:
1. Побачити вночі Львів з Високого Замку.
2. Вилізти на Ратушу і підтвердити: звідси вигляд майже такий самий, як і з Високого Замку, тільки вхід платний.
3.  Пити каву не лише вранці, а і о 12 ночі у кав"ярні в центрі міста.
4. Сходити в оперний на "Лебедине озеро" .
5. Сходити в Театр Леся Курбаса чи Заньковейької.
6. Регулярно ідвідувати виставки в Дзизі чи Музеї ідей, зі знанням справи критикувати Влодка Кауфмана чи інших мистців.
7. Погуляти у Стрийському парку, погодувати лебедів.
8. Погуляти вночі тихим містом.
9. Подивитися на краєвиди з костелу Єлижбети.
10. Милуватися панорамами Львова з дахів у центрі міста.
11. Відвідати туриські та не-туристичні підвали центру Львова, та/чи закинутих заводів/будинків.
12. Проїхатися зайцем у трамваї (улюблений спорт містян).
13. Помилуватися заходом сонця з Високого Замку чи Лисої гори.
14. Пройтися пішки з центру міста у свій спальний район. Бажано посеред ночі. Так романтичніше
15. Погуляти у ботанічном саду, коли там цвіте магнолія чи троянди.
16. Гуляти у парку Франка і цілуватися на кожній лавочці.
17. Сидіти на лавочці і підглядати, як працюють художники над картиною.
18. Повалятись на травичці біля Франкового університеті, почитати книжку.
19. Посидіти в Криївці.
20. Випити пива у "Буковскі".
21. Погуляти вночі на Личаківському цвинтарі (бажано несанкціонована спонтанна екскурсія).
22. Побухати на Амфітеатрі.
23. Побухати на залізничному мості біля вокзалу.
24. Набухатись на площі Ринок і послати міліціонерів.
25.

Пі.Сі. далі буде....

Несмачна "Піца "Гімалаї" і моє чергове розчарування

(моя маленька суб'єктивна рецензія)

давно хотіла почитати цю книжку і ось, нарешті отримала її в подарунок.

перші 50 сторінок прочитала на одному подиху - сюжет трохи надуманий, але нібито починається пригодницько і навіть з натяком на детектив. 

наступні 50 сторінок інтрига продовжується. Дівчисько Редька їде підкоряти сніги Гімалаїв. описи гірських сіл, їжі, краєвидів, традицій і характерів людей захоплює. 

але вже десь на 150-й сторінці я зрозуміла, що так далі діло не піде. несвідомо мене постійно щось дратувало у цій книжці. і тут дійшло! мова головних героїв - не те, що вона сленгова, з матюками (хоча і це теж),  а те, що словниковий запас головної героїні, а з нею, здається, і авторки, дуже маленький, куций і сумний.  від цього книжку стає  просто нестерпно нудно читати, попри неймовірно велику потребу задовільнити цікавість до Гімалаїв та чужих культур. отак.

це не перша моя потуга осилити праці ірени карпи. колись я починала читати і "15 хвилин трави", "Фройд би плакав", та далі перших 50-80 сторінок справа не доходила. колись я списувала це на своє юнацьке несприйнняття укрсучліту. тепер, розумію, справа не у всій сучасній літературі, а конкретно в карпі. а жаль. от карпа журналіст мене дуже пре. читаю її колонки, статті - і смакую оригінальні думки та стиль. може просто Піца Гімалаї не на мій зуб? 

ПіСі. я не критик, просто читач зі своює суб"єктивною думкою.без претензій на істину.

мрії на будень день

літо в розпалі, а я втомлена. дуже хочеться виспатись, почитати, побайдикувати і повалятися в ліжку. тож, мої три найбажаніші мрії зараз:


- поїхати на море/ в гори
- стрибнути з парашутом
- зайнятися коханням


А, іще одне, я хочу дитину.

пишу це тут, бо кажуть, якщо написати чи сказати про свої бажання, то вони збууться. будді би у вуха :)