романтика

якби мене запитали, яке побачення в моєму житті було найдивнішим, я б відповіла: сьогодні, на цвинтарі.

постВеликдень

отож, всю шинку з"їдено, паску теж, горілку випито, а гості поїхали додому. 

почалось все в суботу. я прийшла до сусідів за молоком, щоб спекти паску (звичайно ж, це роблю не я, а моя мама, я так, помічник). у воротах ледь розминулася з піддатим сусідом, який виміряв болота по коліна, не міг втрапити на кладку. він намагався мене чи то привітати зі святом, чи щось про то розказати.... дядьку, -- кажу, -- та Великдень тільки завтра.

поїхала ровером на цвинтар. ух, як класно після довгої зими покататись на велосипеді!!! зібрала торішнє листя з гробівців і понесла його викидати в яму, де спалювали сміття. не знаю, що то було. чи задивилась я на якусь могилку, чи привид підставив підніжку -- лечу вниз головою в яму зі сміттям. внизу, відпльовуючись, відчуваю -- щось гаряче в ліву ногу. дивлюсь, мій кед горить! поки я видряпувалась по смітті, люди по-християнськи мені поспівчували реготом)))

про дивізію "Галичина"

на днях знімала сюжет про благодійну акцію "Привітай дивізійника". молоді ентузіасти з організації "Граніт" вирішили вирівняти соціальну несправедливіть, пошанувати ветеранів дивізії "Галичина" з Великоднем. мені вдалося поспілкуватися з одним з ветеранів. з тих невизнаних. з дивізії "Галичина". моторний 85-літній дідусь розповів про те, як 17-літнім пішов у дивізію, про вишкіл в Альпах, бій під Прагою, про те, як повертаючись до Львова з Чехії, закопав в одному селі всі свої документи, одяг, зброю, значки. щоб совєти не знайшли. залишився лише шолом. втім заслання у Мордовії йому уникнути так і не вдалося.

життєрадісний, веселий дідо написав автобіографічну книжку про своє життя. в нього в квартирі раритетна друкарська машинка, на ній пише свою другу (!) книгу.

найцікавіше для мене -- розповідь про невеличку зустріч з Гітлером у Нюрнберзі. туди Гітлер приїжджав оглянути дивізію, відчути, чи ті юнаки будуть вірні "великій Німеччині". помилився. одну книжку дідусь  подарував мені. цікаво, чи там згадується про зустріч з Гітлером?

ДНЗВП

дівчата не закохуйтесь в поетів

бо душа поета темний ліс

нині романтика й прогулянки до склепів

через тиждень море сліз

сміх любов  розмови до світання

далі егоїзм нерозуміння пустота

краще зустрічатись з програмістом

екскурсії кнайпами міста

все життя пряма чи лінійне рівняння

а далі -- кіно

             бухло

             ліжко

             кохання?

хлопці одне побажання

не закохуйтесь в дівчат які пишуть вірші

ви можете стати матеріалом для творчості

тим найгіршим

ДЖАНКІ

письменник, наркоман, гомосексуаліст, фермер, який вирощує бавовну і маріхуану, збоченець, вбивця.

признаюсь, я отримала чи не однакову насолоду, прочитавши роман "Джанкі"  та біографію Вільяма Берроуза. та ні, біографія мені засмакувала більше. ошелешила. збентежила. збила з пантелику.

ну як вам таке:  письменник вживає наркотики, вбиває свою дружину, спить з малолітніми хлопчиками, за ним ганяються копи -- проте він завжди виходить сухим із води. та ще й пише про все це романи. автобіографічні. ні каплі не приховуючи. не домислюючи.

в "Джанкі" Берроуз не намагається пояснити свій вибір. він просто описує своє життя. життя у пошуках джанка. Адже "джанк заповнює собою пустоти."

 Дитинство, заможня родина батьків, навчання, бездіяльність, нудьга... ДЖАНК!

підробітки, дрібні крадіжки, робота пушером, затримання копами. і тут бац, всередині книжки з'являється дружина. яка наймає адвоката та влаштовує лікування. тимчасова зав"язка. алкоголізм. секс з чоловіками. знову на голці...

і все описано з простотою, беземоційно,спокійно нібито про звичайного селянина і кріпацтво. книжка, звичайно ж, не так чіпляє, як "Реквієм за мрією" чи "На голці". одначе, можна вхопити суть життя наркомана. який, крім джанку, більше нічого не потребує і не хоче. все інше -- побічні дії.

змова

ми  у змові із часом

він працює на нашу користь

наближаючи нашу смерть

наближаючи наш рай

ти цілувався із підарасом

а я з твоєю сестрою

дивною

дорогою ми йдемо

заповнені коханням вщерть