субота, 28 січня 2012 р.

ти

чесне слово
я розіб'ю твоє серце
порву на шматки
розіб'ю на друзки

я буду топтати наші почуття
і глузувати з нас двох
я стану цинічною
холодною річчю
я вирву тебе із свого серця

та якщо це можливо
знов
пекло на землі
переможе
любов

Героям Крут

зима  була 18-й рік 
з неба жбурляли мокрий сніг
проти чотирьох тисяч більшовиків
виступили триста юнаків
що не вміли тримати в руках гаків
і полягли в нерівнім бою
за Україну за свободу за волю
їхній подвиг не змалів
довів
сильніше за всі небесні зірки 
Україні сяяти навіки




2002

середа, 4 січня 2012 р.

ВЕЛИКДЕНЬ


Він стояв на цвинтарі, осяяний сонцем, яке ніби німб падало на його русяве волосся. І хоча процесія з церкви вже наближалася, не сходив з місця.
Коли почали співати за упокій, він, дивно посміхаючись, позадкував у кущі акацій, що розрослися буйними хащами навколо. 

Сидячи біля гробівця своєї прабабці, я спостерігала, як по ньому метушаться мурашки і думала про переселення душ. Він так несподівано поклав мені руку на плече (маленькі руки з короткими чіпкими пальцями), я дригнула і підстрибнула.

Ми взялися за руки і пішли гуляти   на старий польський цвинтар, де не було жодної живої душі. Зате там були нірки та лази під землю, куди нам категорично батьки та вчителі забороняли ходити. Проте хто б їх у свято слухав. 

Ми йшли цвинтарем, я оглянулася,  а поряд -- нікого.