День незалежності у Львові

Перед вчорашнім мітингом опозиційних партій біля пам'ятника Шевченкові зустріла упівця в святковому обмундируванні з прапором. Поряд з безліччю партійних прапорів це навіть виділялося. Попросила сфотографуватися з упівцем, він, звичайно ж, погодився. Дізнавшись, що живу у Львові, раптом каже: "Запишіть мені свою адресу, я до вас заїду." Я здивовано дивлюсь на нього, він -- продуктів зі села вам привезу!!!))))

Потім ми зустрілися з друзями, йдемо площею Ринок, аж тут назустріч мер. Один наш хлопець-гуморист ляпнув: "О, наш найулюбленіший мер!" Садовий повертається і тисне Юрі руку, водночас киває всім нам. Ми киваємо теж і ледь не падаємо зі сміху. Садовий наївно вірить, що його справді так люблять?!!! 

P.S. Автоколона з національними прапорами була як ностальгійна згадка про Помаранчеву революцію. Загалом 20 років незалежності пройшов у Львові мляво і буденно, я б сказала... сумно...