Парад вишиванок у Львові

Парад вишиванок у Львові, присвячений дивізії "Галичина" пройшо пафосно і надихнув впевненість у змінах. Якщо стільки молоді вийшло і заявило, які в нас герої : "Бандера, Шухевич -- герої України!", "Герої не вмирають, вмирають вороги!!!", то, думаю, в нашій країні шось скоро має змінитися!!! Принаймі, я в це дуже хочу вірити! Виступ Юрія Михальчишина був енергійним та надихаючим!!!

ЛУЧЕ БІТЬ ІЗНАСІЛОВАНОЙ, НЄЖЄЛІ УКРАЇНІЗІРОВАНОЙ!

П'єса "Мина Мазайло" Миколи Куліша актуальна і через сто років після написання. Радянська українізація 20-х років була, як відомо, спеціально зроблена, щоб виявити і знищити "буржуазних націоналістів". Мина, відчуваючи комплекси через своє козацьке прізвище Мазайло. вирішує змінити його на великоросійське -- Мазєнін. Навіть найняв вчительку "правильних проізношеній", та це все одно видає у ньому малороса (бо відрікається свого українського, а до російського ніяк не доскочить). І таких Мазєніних багато. Тоді були, і зараз є. 

Натомість його син Мокій помішаний на українізації і навіть українізує дівчину Улю, яка мала відбити в нього охоту до свого коріння. Його захоплення укрмовою щире і зворушливе, проте він і не підозрює того, що задували більшовики.

Дядько Тарас -- "щирий" українець у вишиванці, багато розглагольствує, а коли приходить до діла -- то мовчить.


Тьотя Мотя з Курська видає геніальні фрази: "Луче біть ізнасілованой, нєжєлі українізірованой".


Вся сім'я гризеться через зміну прізвища. Проте розв'язка у Миколи Куліша просто шекспірівська -- за злісний опір українізації Мину, вже Мазєніна, звільняють з роботи!


Геніальна за проблематикою та іронією комедія "Мина Мазайло" викликає не тільки сміх з безглуздих вчинків героїв,  й викликає алюзії на нинішню "табачникізацію" України. 
Театр "Міра" в кінотеатрі імені О. Довженка намагався зіграти комедію по-модньому: кривляння, дурнуваті маленькі кроки героїв, які мали би смішити, але тільки дратували, відверте перегравання -- це дуже зіпсувало враження від твору, який викликає емоції і від простої, щирої постановки.


Простота та мінімалізм, схоже, зараз в українському театрі не в моді. Тому поки він такий у більшості провінційний...

ЛІНА КОСТЕНКО. ЗАПИСКИ...

ЧИТАЮ Ліну Костенко "Записки українського самашедшего". Неоднозначна книжка... Перші сто сторінок вкинули мене у депресію. Навіть почали виникати в голові думки - а може й справді варто виїхати з цього дурдому у нормальну розвинену країну, яка піклується про своїх громадян.  Ньюсстрічки Костенко як зведення з фронту -- тільки негатив. Іноді виникало бажання кинути цю бредотіну і не читати далі.

СТОП! Але ж так і є, нас кожного дня годуть жахливими новинами: теракти, війни, вбивства, катастрофи, погана політика...

ТІЛЬКИ трошки пізніше стає зрозуміло навіщо це -- довести до абсурду і збурити свідомість кожного українця! 

СВЯТО, ЯКЕ ЗАВЖДИ З ТОБОЮ

ОЦЕ пригадалась поїздка в Париж. Я, Мартуська, яка так далеко зараз (в Італії), Надя, яка у Львові, але ми так рідко бачимся і незабутня Наталка-полтавка (з Полтави, зрозуміло), яка нам і нерви трохи попсувала, але все ж таки і підірвала на цю поїздку. 

Натрапила тільки що на деякі цитати Хемінгуея зі "Свято, яке завжди з тобою":
"Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив в Парижі, то де б ти не був потім, до кінця днів твоїх залишиться з тобою, тому що Париж -- це свято, яке завжди з тобою!"
Хоч ми там були тільки 2 дні, але емоції такі, ніби ми там місяць були!!!!

Ох, Париж, ми тебе точно ніколи не забудемо!!!

DANCE, DANCE, DANCE!

САМЕ так називається книжка Харукі Муракамі, яку я нещодавно прочитала.

Особливий японський стиль, дотепи, таємниці і натяк на кохання -- роблять  книжку особливою.

Ось деякі цитати, які мені сподобались:

"Виходить, що всі ми живемо у придуманому світі й дихаємо придуманим повітрям."

"Марнотратство -- найвища чеснота у високорозвиненому капіталістичному суспільстві. Те, що Японія закуповує у США реактивні винищувачі й піднімає їх у небо за тривогою, ротринькуючи дорогоцінне пальне, змушує капітал у світовій економіці швидше обертатися,  й завдяки цьому капіталізм досягає ще вищого розвитку. Якби всі поклали край такому марнотратству, то настала б велика депресія -- і світова економіка полетіла б шкереберть!"

"Різноманітними стали й критерії добра і зла. Витонченішими. Добро розділилося на модне і немодне. Так само, як і зло. Модне добро буває формальним, випадковим, у стилі "хіпі", "холодним", як джаз у класичному виконанні, в дусі часу і снобістським. Насолоду приносить і його комбінація."

"Бо цей світ для тебе! -- відповів Чоловік-Вівця таким тоном, ніби стверджував щось зовсім очевидне. Що ж тут незрозумілого? Якщо ти його прагнеш -- матимеш. Бо цей світ призначений для тебе. Ясно? Ти повинен це зрозуміти. Ось у чому суть."