Нині біля мого Університету Франка зібрався кількатисячний натовп на зустріч з Василем Шклярем. Була і я. Пішла, бо чекала чогось незвичайного, особливо, можливо якогось духовно-емоційного зрушення і того, що Чорний Ворон покличе всіх штурмувати владу за собою.
АЛЕ....
Я забулась, що він письменник. А лідерство не всім письменникам під силу. Тож я у дивному настрої піднесення та розчарування провела на Майдані 2 години. Піднесення -- бо обговорювали таку любу моєму серцю книжку Шкляра, його інтерпретацію, історію, плани. Іронія і гумор письменника вражають. Особливо, коли пафосно хвалять і його, і нашу славну історію. Також вражають мужність, сила волі і витримка. А ще -- низький голос. Справжній гайдамака!!!
ПРОТЕ...
Моє почуття розчарування від безсилля і бездіяльності українців нікуди не зникло!!! Тільки посилилося. Так чекала, шо Шкляр поведе за собою народ на новий Майдан... І чому я це собі видумала??? і де шукати того справжнього, сильного лідера, такого як Саакашвілі в Грузії, який би повів за собою змучених "на чужій, не своїй землі" українців!!!!!
ДЕ ТИ, ЛІДЕРЕ, АГОВ???????????????!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар