передноворічне-2. про книжки

Цьогоріч прочитала не так і багато книжок, скільки б хотілось. Навчання, мандри, робота забирають багато сил та часу. Проте все ж читати так приємно, ти ніби проживаєш чужі житя, відкриваєш нові світи, нові думки, нового себе... Книжки --  втеча від прози життя у прозу мрії. "Хороша книга, як і хороше кіно, повинні допомагати тобі напружувати звивини", слушно висловився Джаред Лєто.


Найбільше запам"яталися кілька книжок. "Троє товаришів" Ремарка читаю вже втретє цього року. Любов, дружба, відлуння війни -- вічні теми, написані особливо, з гумором, по-ремарківськи. Тут атмосфера міжвоєння, кризи відчувається просто у повітрі, я б сказала, навіть запахові та смакові.  Ремарк кількома штрихами, деталями з теплотою та любов"ю замальовує звичайний вечір такої незвичайної пригоди під назвою життя.
"Ти і без цього знаєш забагато, щоб бути по-справжньому щасливим!"

Також відкриттям для мене стало читання "GENERATOIN "P" Пєлєвіна! Книжка, яка ламає свідомість. Одна з найкрасномовніших цитат про сучасне суспільство споживання : "І куди б ви не дивилися, ви все одно дивитися у ""вогонь, в якому згоряє ваше життя. Милосердя в тому, що замість крематоріїв у вас телевізори та супермаркети." Ще одна цитатка: "В постфрейдизмі прийнято вважати, що в інформаційну епоху сублімації підлягає не тільки сексуальність, як та енергія, що витрачається на беззмістовний щоденний перегляд телепрограм." І ще одна: "Завжди рекламують не речі, а людське щастя. Завжди показують одинаково щасливих людей, але у різних випадках це викликано різними покупками. Тому людина йде у магазин не за речами, а за щастям, а його там не продають!". І на останок: "Про цей світ взагалі ніхто нічого по-справжньому не розуміє". -- цілком погоджуюся з автором.


"GENERATION "P" дуже перегукується з романом французького письменника Фредеріка Бегбедера "99 франків". Спочатку я подивилася однойменний фільм, далі прочитала книжку в українському перекладі, далі у французькому. Що тут скажеш? Три різні світи: фільм і книжка, зрозуміло, завжди різняться, а переклад теж не може передати гру слів, сленг та манеру автора. Історія рекламіста, який пише книжку-сповідь до всіх людей, щоб зупинити те, що він накоїв, що зупинити, практично, нереально. Тут зачепили такі фрази: "Я живу з того, що брешу вам, і платять мені за це достобіса".  "Все тимчасове і все купується. Кохання, мистецтво, планета Земля, ви, я. Смерть є настільки неминучою, що приходить до всіх зненацька.  Як знати, що цей день неостанні? Всі гадають, що мають час. А потім бац -- і все: гинуть, час вийшов. Про побачення зі смертю ніколи не знайдеш запису у щоденнику". Далі: "Ваші страждання -- допінг для торгівлі. На нашому жаргоні це зветься "посткупівельним розчаруванням".  




Дуже сподобався роман Достоєвського "Ідіот". Глибоко, сильно, ходиш потім і обдумуєш ніби реальну людину цю книжку. Пише натільки сильно, що розкриває цілий світ... Що тут скажеш -- геній!!!
-- "Немає нічого образливішого за те, шоб сказати теперішній сучасній людині, що вона не оригінальна, слабка характером, без особливих талантів і людина звичайна. Ви мене навіть хорошою підлотою не удостоїли вважати і знаєте, я вас з'їсти за це  хотів." (Достоєвський. Ідіот)
 Дуже влучна цитата. В час коли всі хочуть виділитися, а нема чим, хоча носять шапку, куртку з логотипом D&G, смердять парфумами Кензо мейд-ін-підвал, найбільша образа сказати, що ти такий як  всі. 


Ще мені дууууже припав до душі роман "Чорний ворон/Залишенець" Василя Шкляра!!! Белетристика, проте на реальних фактах, подіях, цитати документів КГБ підкреслюють настрій тих 20-х років і фанатичність приречених героїв. Простих українських героїв, які думали, що нічого особливо не роблять, що так і має бути!!! І куди ділася та лицарська гідність в наших чоловіках?! Голодомором виморили?!


Відкрила для себе цього року і Джона Фаулза з "Коханкою французького лейтенанта" та білоруського письменника В. Мартіновіча з його "Параноєю". Мартіновіч мені трохи нагадав Орвелівський роман "1984". Атмосфера страху, цензура, спецслужби, які полюють на всіх неугодних до бацьки,  атмосфера, що вбиває талант, мрію, любов, людину... Ох, проймає книжка !!!


На наступний рік склала поки собі міні-список.
1. Ліна Костенко. Записки українського самашедшого.
2. Макс Фріш. Homo faber.
3. О. Ульяненко. Жінка його мрії.
4. С.Жадан. Ворошиловград.
5. Чапек. Війна зі саламандрами.
6. В. Сорокин. Сахарный кремль.
7. В. Стус. Таборовий зошит.
8. Орхан Памук. Сніг.
9. ............................................................


Якщо є ще якісь цікаві книжки, прошу поділіться зі мною. Або може чогось читати не варто???