фільм "Жива"

Неймовірна краса Карпат і історія кохання та боротьби. Мінімум діалогів. Музика, яка змушує серце битись частіше. І містика. Початок фільму "Жива" Тараса Химича дуже цікавий і я б навіть сказала хіпстерський. У хорошому значенні цього слова.

Але кіно тримає міцно і далі. Гра акторів (особливо добре грає мій любий Юрій Хвостенко, навіть мовчки), красиві кадри гір, які теж є дійовими особами, постановка батальних сцен, полювання на вояків УПА вражають до сліз. Найзворушливіший момент як на мене - Довбуш заплітає коси своїй коханій, бо Анна не може цього зробити через поранення.

Звичайно, є маленький мінус. Наприклад татуювання у нквд-иста, яке потім з"являється як символ любові (ну трохи попсово). Але загалом фільм "Жива" - то найнезвичніша історія УПА, яку я коли-небудь бачила.

Рекомендую усім, хіпстерам особливо.

мандри

Карпати - це завжди зустріч з прекрасним :) :)


По дорозі на Шипіт.

на районі

у моєму районі постійно кипить бурхливе богемне нічне життя. ну от, наприклад, вам сумно і ви йдете ввечері додому. привітні місцеві хлопці у спортивних костюмах піднімуть вам настрій з півслова: ей, руда, давай познайомимся! ей ти, у тебе кльова.... - і далі по тексту.

центр усіх зустрічей - цілодобовий супермаркет. тут інші приємні хлопці розкажуть, де можна купити після 22 години алкоголь. і навіть покажуть, де саме.

біля супермаркету тусуються підлітки. дехто мажорно сидить у машині. як-от зараз, двоє хлопців і двоє дівчат-підлітків сидять під мурчання мотора в автомобілі. заглиблені у смартфони. мабуть спілкуються у соцмережах, думаю я. і згадую, що в їхньому віці (ха-ха) я робила зовсім інші речі.

сиділа вдома, пила чай і читала книжки

Паоло Джордано "Самотність простих чисел"

Останнім часом я поглинаю книжки як гарячі пиріжки. За кілька днів. Тішусь, коли купую нові екземпляри, які ще пахнуть друкарнею і свіжою фарбою.

Але це не про неї. Я купилась на модні віяння і тренди.
Книжка починається з трешу. І це чіпляє спочатку. Історія про дівчинку-лижницю та хлопчика-ботана. Сюжет захоплює, так сторінок на 50.

Ти чекаєш завернутого сюжету як в Поланіка. Або красного письменства як у Хемінгуея. Чи історію жахів як у Кінга....
Та де там! Чим далі в ліс, тим бородатіші партизани. А тут ні мова, ні сюжет, ні жодна любовна лінія вас не потішить.

Якщо коротко, це книжка про двох невдах, які так нічого і не роблять зі своїм життям. Їхні взаємини, розмови, доторки, два (!) з половиною поцілунки за весь час дуже дивні і... нудні.

Я мучилась півтора місяці з читанням. Не рекомендую. Особливо, якщо ви схильні до осінньої депресії і розбалувані хорошим чтивом.

про любов і самотність, гробіки і життя

іноді я буваю дуже комунікабельною. а іноді насолоджуюсь самотністю. вдома я ношу улюблені старі вицвілі футболки, як ось ця із гробіками. колись я приходила в ній на роботу і пропонувала в ньюзрумі, щоб мої колеги вибрали собі могилку, може навіть біля моєї. та вони не хотіли так рано думати про смерть. і не розуміли мого чорного почуття гумору...

від нині я слухаю тільки альбоми самогубців – «Нірвана», INXS, Joy Division, Mike Brant. я відчуваю себе древньою, бо мені подобаються допотопні вінілові платівки (30 см в діаметрі). ви знали, що у Франції трапляється 12000 самогубств на рік, тобто більше одного самогубства за годину: одна година читання книжечки – і ось готовий покійник. або дві години (це якщо ви повільно читаєте) – вже пара покійників.

все дочасне: кохання, мистецтво, планета Земля, ви, я. Смерть є настільки неминучою, що приходить до всіх зненацька. як знати, чи не є цей день останнім? всі гадають, що мають час. а потім бац - і все: гинуть, час вийшов. про побачення зі смертю ніколи не знайдеш запису в щоденнику.

безробітні нещасні без роботи, трудоголіки нещасні - від її надлишку.

та й взагалі, всі навколишні настільки заражені нарцисизмом, що займаються коханням виключно з самими собою.

... та це все плагіат. це Фредерік Бегбедер, моя підліткова любоф. 99 франків. вже цього тижня він буде у Львові на Форумі видавців. і може навіть зіграє свій джі-джейський сет. я в очікуванні.

ЗІ, Бегбедер вважає, що любов живе три роки. а ви що думаєте, друзі?

MENI ((plagiat))

мені подобається згадувати один момент

коли я в тебе входжу, то як тобі перехоплює подих

як ти завмираєш

як ти зразу починаєш ще більше текти

мені подобається відчувати

як міняється твій погляд

і яка ти субмісивна стаєш в той момент

коли я "розпираю" тебе з середини

як я бачу

як володію тобою силою свого дотику

мені здається ти не працювати зараз підеш

Джеремі Кларксон і українська медицина

британський журналіст, ведучий "Top Gear" Джеремі Кларксон каже, що сумує за часами величі Великобританії. коли будувались пишні палаци, пам"ятники і інші помпезні прибамбаси. натомість зараз в Англії уряд думає лише про те, як би то купити побільше інкубаторів для новонароджених і інше обладнання для лікарень.

я от думаю, цікаво, щоб написав Джеремі, якби побачив нашу українську f**** реальність. у нас якраз будують купу жахливих пам"ятників і абсолютно забивають на медицину та соціалку.

у львівській лікарні ОХМАТДИТ у реанімації справді плачевна ситуація із апаратами штучного дихання. вони дихають на ладан. можуть зламатись з дня на день. і тільки ми про це почали цікавитись, писати, як здійнялась буча, що насправді у лікарні все є. і навіть почались погрозити звільнити лікарів за те, що сказали нам правду.