ніколи не думала, що зацікавлюсь тематикою автомобілів. чи то від спеки мені голова задурманилась, чи як.... оце йду слухаю Радіо Рокс, а там Олексій Мочанов розповідає про своє ралі 2003 року. Тоді він пересів всю Євразію за два тижні. від Ліссабону до Владивостока. дороги схожі на характер тих, хто їх будував. німецькі автобани - прямі як і німці. французькі шляхи хитрі, як і французи. спочатку потрібно заплатити, аби на них в"їхати, тягнуться рівно і аж раптом несподіваний поворот. та ще такий, у який можна і не вписатись.
а мене вразило у Голландії, що там поміж селами, вздовж кукурудзних і бурякових полів тягнуться велодоріжки. і в голландських містах така за розміром велодоріжка, як і смуга для автомобілів.
Амстердам
ну про українські та російські дороги можна не розповідати. тож якість виконаної роботи залежить від характеру і світосприйняття людей. ми і росіяни надто розхлябані народи, занадто безвідповідальні. робимо, аби робити і потім це все тримається на соплях. сподіваюсь, у нас таки викрешиться після усіх останніх подій інший характер, дорослої людини із самоусвідомленням важливості своїх вчинків.
Концерт Metallica - зає-beatle який файний! емоції, атмосфера, фірмові рифи,які рвуть тебе на шматки.не пам"ятаю, коли таке переживала! на концерт прийшли підлітки, дідусі і батьки з дітьми у футболках Металліки. весь стадіон у Варшаві, 70 тисяч народу, співає разом з улюбленими музикантами, розриваючи небо божественними звуками металу. і я з ними теж.
а ще кілька років тому і не мріяла, що волатиму разом з Хетвілдом Enter Sandman чи Nothing else matters.
і маленька деталь - боги хеві-металу почали концерт о 21:15, лише на 15 хв пізніше від запланованого. (нашим би музикантам повчитись.) і потім ще довго дякували фанам та роздавали їм медіатори і барабанні палички. просто Металліка фемілі, я вам косичками Роберта Трухільо клянусь :)))
о, і ще одне - на концерті не продавали пива,лише безалкогольне. поляки бідкались, що курди то є впєршє такє трафунок на рок-фесті.
А ще нам дуже сподобалась рок-н-рольна Варшава. не обійшлося і без віскі-ін-зе-джар, яке я пролила на штани і сушила їх на столі під сушаркою у туалеті)
А це Музей сучасного мистецтва у Варшаві. мій наплечник концептуально вписується у експозицію
ніч, історичне середмістя і романтичні лавочки з музикою Шопена
Амстердам
