БЕЗПРИТУЛЬНІ: життя повне свободи

навколо нас живуть різні люди. люди, які живуть ніби поряд з нами, але в абсолютно іншому вимірі. хтось скаже, що це ненормально, але може це ми, загнані у вузькі рамки, живемо ніби як треба, але хто напевно може сказати, що наш спосіб життя -- взірець для інших...

ШО з нами буде У 2077?

   Юрій Щербак вирішив побавитися у футураліста у своїй книжці "Час смертохристів". І йому це непогано вдається. Прочитала одним махом майже половину і не можу відірватися. Так і хочеться на роботі забити на все і  відкрити книжечку.чйорт! жаль, шо в нас на всіх журналюг і операторів одна кімната.

Мене вразили 2 моменти. Українців заженуть жити в резервацї, як індіанців, тільки назвуть їх ЗЕКами -- Зона Етнічної Консолідації. "Монопольний теоретик національного питання... Крейда винайшов геніальний спосіб вирішити всі суперечності і конфлікти етнічного розвитку: на вимогу українських аборигенів, протести яких щодо національних утисків звучали все частіше, він протиснув через Ареопаг і Сейм закон, згідно з яким, усім любителям української мови, історії та традицій надвались острівці землі, де їм дозволялося оселитися цілими сім"ями, працювати в сільському господарстві, займатися народними промислами, рибалкою та бжільництвом, народжувати дітей та вмирати. ... Ні газет, ні телебачення у ЗЕКах не було, зате всім дозволялося досхочу розмовляти і молитися українскою..."
Другий момент. Українців перетворили на кріпаків, закріплених за місцем проживання і роботи, а точніше за олігархами. Тут вони працюють у сільському господарстві, як раби вирощують хліб панам.
Здається, що це фантастика.  Але в якій країні ми зараз живемо! Думаю, зараз рабство річ доволі поширена. Ми усі у цьому винні. Хай кожен згадає свою роботу. На моїй праці одна дівчинка, дуже мила і хороша, дає воду на собі возити. З неї керівництво відверто знущається. Я не даюсь так просто. Проте і я іноді відчуваю себе безправним рабом. Шо робити?!


Не знаю, що там придумав Щербак до кінця книжки... але шось то все не вельми оптимістично. Таке враження, що українці добровільно дають себе мучити, їм це подобається. Жити за принципом: я спокійно буду сіяти пшеницю, а хто наді мною є - то вже не моя справа. 

 
Хоча я думаю, скоро має шось статися. Люди вже не витримують. Потрібен ще якийсь поштовх -- і тоді олігархи не знатимуть, куди тікати!

Дехто порівнює "Час смертохристів" з "1984" Орвела. Проте, на мою думку, він набагато сильніший, адже нам він набагато ближчий.